Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Хэй, наркоприколисты! Расскажу вам про одну историю, которая произошла не так давно со мной. Собиритесь вместе на закладку и готовьтесь подзаправиться моим рассказом!
Однажды я решил пойти по жизни на автопилоте, и, как обычно, оказался на улицах своего любимого города. Вдыхая свежий воздух, я заметил, что две девушки пробегают мимо меня, будто их гонит какая-то таинственная сила. Не мог не догнаться за событиями, поэтому решил идти за ними, на всякий случай.
Девушки сразу привлекли мое внимание своим энтузиазмом и нарядами. Они были одеты как зомби! Больше, чем просто обычные зомби, они были участниками флешмоба, и вскоре я стал частью этого безумного плана.
Мы подошли к уже оживленной площади, где собралось множество людей. Изначально я подумал, что глючит мой айф, но позже понял, что это был самый настоящий зомби-флешмоб! Было круто видеть как мир вокруг меня в флеше превращается в постапокалиптическую ганджу.
Зрелище было захватывающим! Люди вокруг меня стали зомби с кровавыми ртами и причудливыми движениями. Я притянулся к ним как магнитом, словно наркотическая галлюша охватила меня.
Мы становились все больше и больше, и наши безумные зомби-ряды начали двигаться в направлении парка, словно их целью была встреча с нашим богом марихуанной. Как же я был рад участвовать в таком диком плане!
И вот мы были в парке, где нас уже ждали организаторы флешмоба. Они расположили стол с различными закладками, включая настоящие шишки марихуаны. Это было настоящее наслаждение для глаз и носа!
Я не мог удержаться и подзаправился связкой шишек. Ощущение было непередаваемое. Внутри меня зажглось огненное пламя, и я почувствовал себя настоящим принцем наркомании. Ничто не могло меня остановить!
Мы продолжали свои зомби-танцы, теряя счет времени. Заложились все новые закладки, и я был в самом эпицентре этой наркотической бури. Я не мог оторваться от этого безумия, а мои ноги двигались сами собой, словно на автопилоте. Мой мозг уже не мог справиться с информацией, которую он получал, и я решил выбраться из этой наркотической сказки.
Я стал двигаться в обратном направлении, оставляя позади зомби-флешмоб. Мое сознание возвращалось к реальности, и я осознавал, что главная ганджа — это свобода выбора и контроль над своей жизнью.
Этот опыт оставил много прошлогодних воспоминаний в моей голове. Я понял, как важно уметь остановиться, когда тебе хочется попробовать что-то новое. Марихуана и закладки — это лишь развлечение, но главное — быть настоящим собой и не потеряться в этом безумии.
Так что, друзья, дарю вам этот совет: не погружайтесь слишком глубоко в мир наркотиков и трендов. Живите своей жизнью и не забывайте быть собой! И помните, галлюши и закладки могут быть крутыми, но гораздо круче быть свободным и счастливым!